| рівночле́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | рівночле́нний | рівночле́нна | рівночле́нне | рівночле́нні |
| родовий | рівночле́нного | рівночле́нної | рівночле́нного | рівночле́нних |
| давальний | рівночле́нному | рівночле́нній | рівночле́нному | рівночле́нним |
| знахідний | рівночле́нний | рівночле́нну | рівночле́нне | рівночле́нні |
| орудний | рівночле́нним | рівночле́нною | рівночле́нним | рівночле́нними |
| місцевий | на/у рівночле́нному, рівночле́ннім | на/у рівночле́нній | на/у рівночле́нному, рівночле́ннім | на/у рівночле́нних |