| роз’ю́шений1 – дієприкметник | ||||
| (лютий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | роз’ю́шений | роз’ю́шена | роз’ю́шене | роз’ю́шені |
| родовий | роз’ю́шеного | роз’ю́шеної | роз’ю́шеного | роз’ю́шених |
| давальний | роз’ю́шеному | роз’ю́шеній | роз’ю́шеному | роз’ю́шеним |
| знахідний | роз’ю́шений, роз’ю́шеного | роз’ю́шену | роз’ю́шене | роз’ю́шені, роз’ю́шених |
| орудний | роз’ю́шеним | роз’ю́шеною | роз’ю́шеним | роз’ю́шеними |
| місцевий | на/у роз’ю́шеному, роз’ю́шенім | на/у роз’ю́шеній | на/у роз’ю́шеному, роз’ю́шенім | на/у роз’ю́шених |
| [розм.] | ||||