| розбе́щений1 – дієприкметник | ||||
| (від: розбе”стити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розбе́щений | розбе́щена | розбе́щене | розбе́щені |
| родовий | розбе́щеного | розбе́щеної | розбе́щеного | розбе́щених |
| давальний | розбе́щеному | розбе́щеній | розбе́щеному | розбе́щеним |
| знахідний | розбе́щений, розбе́щеного | розбе́щену | розбе́щене | розбе́щені, розбе́щених |
| орудний | розбе́щеним | розбе́щеною | розбе́щеним | розбе́щеними |
| місцевий | на/у розбе́щеному, розбе́щенім | на/у розбе́щеній | на/у розбе́щеному, розбе́щенім | на/у розбе́щених |