| | |
| розва́житися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розва́житися, розва́житись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розва́жмося, розва́жмось |
| 2 особа | розва́жся | розва́жтеся, розва́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розва́жуся, розва́жусь | розва́жимося, розва́жимось, розва́жимся |
| 2 особа | розва́жишся | розва́житеся, розва́житесь |
| 3 особа | розва́житься | розва́жаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розва́жився, розва́живсь | розва́жилися, розва́жились |
| жін.р. | розва́жилася, розва́жилась |
| сер.р. | розва́жилося, розва́жилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розва́жившись |
