| | |
| розгові́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розгові́тися, розгові́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розгові́ймося, розгові́ймось |
| 2 особа | розгові́йся, розгові́йсь | розгові́йтеся, розгові́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розгові́юся, розгові́юсь | розгові́ємося, розгові́ємось, розгові́ємся |
| 2 особа | розгові́єшся | розгові́єтеся, розгові́єтесь |
| 3 особа | розгові́ється | розгові́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розгові́вся, розгові́всь | розгові́лися, розгові́лись |
| жін.р. | розгові́лася, розгові́лась |
| сер.р. | розгові́лося, розгові́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розгові́вшись |
