| розгріши́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (відпустити гріхи) | ||
| Інфінітив | розгріши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розгріші́мо, розгріші́м | |
| 2 особа | розгріши́ | розгріші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розгрішу́ | розгрішимо́, розгріши́м |
| 2 особа | розгріши́ш | розгрішите́ |
| 3 особа | розгріши́ть | розгріша́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розгріши́в | розгріши́ли |
| жін.р. | розгріши́ла | |
| сер.р. | розгріши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розгрі́шений | ||
| Безособова форма | ||
| розгрі́шено | ||
| Дієприслівник | ||
| розгріши́вши | ||