| розкача́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розплющити; розгорнути) | ||
| Інфінітив | розкача́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкача́ймо | |
| 2 особа | розкача́й | розкача́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкача́ю | розкача́ємо, розкача́єм |
| 2 особа | розкача́єш | розкача́єте |
| 3 особа | розкача́є | розкача́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкача́в | розкача́ли |
| жін.р. | розкача́ла | |
| сер.р. | розкача́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розка́чаний | ||
| Безособова форма | ||
| розка́чано | ||
| Дієприслівник | ||
| розкача́вши | ||