| | |
| розкві́тчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розкві́тчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розкві́тчуймо |
| 2 особа | розкві́тчуй | розкві́тчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розкві́тчуватиму | розкві́тчуватимемо, розкві́тчуватимем |
| 2 особа | розкві́тчуватимеш | розкві́тчуватимете |
| 3 особа | розкві́тчуватиме | розкві́тчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розкві́тчую | розкві́тчуємо, розкві́тчуєм |
| 2 особа | розкві́тчуєш | розкві́тчуєте |
| 3 особа | розкві́тчує | розкві́тчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розкві́тчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розкві́тчував | розкві́тчували |
| жін. р. | розкві́тчувала |
| сер. р. | розкві́тчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розкві́тчувавши |
