| | |
| розклепа́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розклепа́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розклепа́ймо, розклеплі́мо, розклеплі́м |
| 2 особа | розклепа́й, розклепли́ | розклепа́йте, розклеплі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розклепа́ю, розкле́плю | розклепа́ємо, розклепа́єм, розкле́племо, розкле́плем |
| 2 особа | розклепа́єш, розкле́плеш | розклепа́єте, розкле́плете |
| 3 особа | розклепа́є, розкле́пле | розклепа́ють, розкле́плють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розклепа́в | розклепа́ли |
| жін.р. | розклепа́ла |
| сер.р. | розклепа́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розкле́паний |
| Безособова форма |
| розкле́пано |
| Дієприслівник |
| розклепа́вши |
