| | |
| розкря́катися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розкря́катися, розкря́катись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розкря́каймося, розкря́каймось, розкря́чмося, розкря́чмось |
| 2 особа | розкря́кайся, розкря́кайсь, розкря́чся | розкря́кайтеся, розкря́кайтесь, розкря́чтеся, розкря́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розкря́каюся, розкря́каюсь, розкря́чуся, розкря́чусь | розкря́каємося, розкря́каємось, розкря́каємся, розкря́чемося, розкря́чемось, розкря́чемся |
| 2 особа | розкря́каєшся, розкря́чешся | розкря́каєтеся, розкря́каєтесь, розкря́четеся, розкря́четесь |
| 3 особа | розкря́кається, розкря́четься | розкря́каються, розкря́чуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розкря́кався, розкря́кавсь | розкря́калися, розкря́кались |
| жін.р. | розкря́калася, розкря́калась |
| сер.р. | розкря́калося, розкря́калось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розкря́кавшись |
