| розку́длуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | розку́длуватися, розку́длуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розку́длуймося, розку́длуймось | |
| 2 особа | розку́длуйся, розку́длуйсь | розку́длуйтеся, розку́длуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розку́длуватимуся, розку́длуватимусь | розку́длуватимемося, розку́длуватимемось, розку́длуватимемся |
| 2 особа | розку́длуватимешся | розку́длуватиметеся, розку́длуватиметесь |
| 3 особа | розку́длуватиметься | розку́длуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розку́длуюся, розку́длуюсь | розку́длуємося, розку́длуємось, розку́длуємся |
| 2 особа | розку́длуєшся | розку́длуєтеся, розку́длуєтесь |
| 3 особа | розку́длується | розку́длуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розку́длуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розку́длувався, розку́длувавсь | розку́длувалися, розку́длувались |
| жін. р. | розку́длувалася, розку́длувалась | |
| сер. р. | розку́длувалося, розку́длувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розку́длувавшись | ||