| | |
| розлюби́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (перестати любити кого-, що-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розлюби́тися, розлюби́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розлюбі́мося, розлюбі́мось, розлюбі́мся |
| 2 особа | розлюби́ся, розлюби́сь | розлюбі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розлюблю́ся, розлюблю́сь | розлю́бимося, розлю́бимось, розлю́бимся |
| 2 особа | розлю́бишся | розлю́битеся, розлю́битесь |
| 3 особа | розлю́биться | розлю́бляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розлюби́вся, розлюби́всь | розлюби́лися, розлюби́лись |
| жін.р. | розлюби́лася, розлюби́лась |
| сер.р. | розлюби́лося, розлюби́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розлюби́вшись |
