| | |
| розо́рювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (орати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розо́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розо́рюймо |
| 2 особа | розо́рюй | розо́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розо́рюватиму | розо́рюватимемо, розо́рюватимем |
| 2 особа | розо́рюватимеш | розо́рюватимете |
| 3 особа | розо́рюватиме | розо́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розо́рюю | розо́рюємо, розо́рюєм |
| 2 особа | розо́рюєш | розо́рюєте |
| 3 особа | розо́рює | розо́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розо́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розо́рював | розо́рювали |
| жін. р. | розо́рювала |
| сер. р. | розо́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розо́рюваний |
| Безособова форма |
| розо́рювано |
| Дієприслівник |
| розо́рювавши |
