| | |
| розпачува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (впадати в розпач) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розпачува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розпачу́ймо |
| 2 особа | розпачу́й | розпачу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розпачува́тиму | розпачува́тимемо, розпачува́тимем |
| 2 особа | розпачува́тимеш | розпачува́тимете |
| 3 особа | розпачува́тиме | розпачува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розпачу́ю | розпачу́ємо, розпачу́єм |
| 2 особа | розпачу́єш | розпачу́єте |
| 3 особа | розпачу́є | розпачу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розпачу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розпачува́в | розпачува́ли |
| жін. р. | розпачува́ла |
| сер. р. | розпачува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розпачува́вши |
