| розплю́щитися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (стати плоским від удару або натискування; розплескатися) | ||
| Інфінітив | розплю́щитися, розплю́щитись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розплю́щиться | розплю́щаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розплю́щився, розплю́щивсь | розплю́щилися, розплю́щились |
| жін.р. | розплю́щилася, розплю́щилась | |
| сер.р. | розплю́щилося, розплю́щилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розплю́щившись | ||