| | |
| розпови́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розпови́тися, розпови́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розпови́ймося, розпови́ймось |
| 2 особа | розпови́йся, розпови́йсь | розпови́йтеся, розпови́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розпов’ю́ся, розпов’ю́сь, розпови́юся, розпови́юсь | розпов’ємо́ся, розпов’ємо́сь, розпов’є́мся, розпови́ємося, розпови́ємось, розпови́ємся |
| 2 особа | розпов’є́шся, розпови́єшся | розпов’єте́ся, розпов’єте́сь, розпови́єтеся, розпови́єтесь |
| 3 особа | розпов’є́ться, розпови́ється | розпов’ю́ться, розпови́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розпови́вся, розпови́всь | розповили́ся, розповили́сь |
| жін.р. | розповила́ся, розповила́сь |
| сер.р. | розповило́ся, розповило́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розпови́вшись |
