| | |
| розпороща́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розкричатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розпороща́тися, розпороща́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розпорощі́мося, розпорощі́мось, розпорощі́мся |
| 2 особа | розпорощи́ся, розпорощи́сь | розпорощі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розпорощу́ся, розпорощу́сь | розпорощимо́ся, розпорощимо́сь, розпорощи́мся |
| 2 особа | розпорощи́шся | розпорощите́ся, розпорощите́сь |
| 3 особа | розпорощи́ться | розпороща́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розпороща́вся, розпороща́всь | розпороща́лися, розпороща́лись |
| жін.р. | розпороща́лася, розпороща́лась |
| сер.р. | розпороща́лося, розпороща́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розпороща́вшись |
