| розстро́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розстро́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розстро́чмо | |
| 2 особа | розстро́ч | розстро́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розстро́чу | розстро́чимо, розстро́чим |
| 2 особа | розстро́чиш | розстро́чите |
| 3 особа | розстро́чить | розстро́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розстро́чив | розстро́чили |
| жін.р. | розстро́чила | |
| сер.р. | розстро́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розстро́чений | ||
| Безособова форма | ||
| розстро́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| розстро́чивши | ||