| | |
| розсука́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розсука́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розсука́ймо, розсучі́мо |
| 2 особа | розсука́й, розсучи́ | розсука́йте, розсучі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розсука́ю, розсучу́ | розсука́ємо, розсука́єм, розсу́чимо, розсу́чим |
| 2 особа | розсука́єш, розсу́чиш | розсука́єте, розсу́чите |
| 3 особа | розсука́є, розсу́чить | розсука́ють, розсу́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розсука́в | розсука́ли |
| жін.р. | розсука́ла |
| сер.р. | розсука́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розсу́каний |
| Безособова форма |
| розсу́кано |
| Дієприслівник |
| розсука́вши |
