| | |
| розто́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (розширювати отвір) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розто́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розто́чуймо |
| 2 особа | розто́чуй | розто́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розто́чуватиму | розто́чуватимемо, розто́чуватимем |
| 2 особа | розто́чуватимеш | розто́чуватимете |
| 3 особа | розто́чуватиме | розто́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розто́чую | розто́чуємо, розто́чуєм |
| 2 особа | розто́чуєш | розто́чуєте |
| 3 особа | розто́чує | розто́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розто́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розто́чував | розто́чували |
| жін. р. | розто́чувала |
| сер. р. | розто́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розто́чувавши |
