| розчини́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (відчинити) | ||
| Інфінітив | розчини́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розчині́мо, розчині́м | |
| 2 особа | розчини́ | розчині́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розчиню́ | розчи́нимо, розчи́ним |
| 2 особа | розчи́ниш | розчи́ните |
| 3 особа | розчи́нить | розчи́нять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розчини́в | розчини́ли |
| жін.р. | розчини́ла | |
| сер.р. | розчини́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розчи́нений | ||
| Безособова форма | ||
| розчи́нено | ||
| Дієприслівник | ||
| розчини́вши | ||