| розчини́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (відчинитися) | ||
| Інфінітив | розчини́тися, розчини́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розчи́ниться | розчи́няться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розчини́вся, розчини́всь | розчини́лися, розчини́лись |
| жін.р. | розчини́лася, розчини́лась | |
| сер.р. | розчини́лося, розчини́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розчини́вшись | ||