| розчу́литися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розчу́литися, розчу́литись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розчу́льмося, розчу́льмось | |
| 2 особа | розчу́лься | розчу́льтеся, розчу́льтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розчу́люся, розчу́люсь | розчу́лимося, розчу́лимось, розчу́лимся |
| 2 особа | розчу́лишся | розчу́литеся, розчу́литесь |
| 3 особа | розчу́литься | розчу́ляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розчу́лився, розчу́ливсь | розчу́лилися, розчу́лились |
| жін.р. | розчу́лилася, розчу́лилась | |
| сер.р. | розчу́лилося, розчу́лилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розчу́лившись | ||