| | |
| ручи́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (ручатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ручи́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ручі́мо, ручі́м |
| 2 особа | ручи́ | ручі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ручи́тиму | ручи́тимемо, ручи́тимем |
| 2 особа | ручи́тимеш | ручи́тимете |
| 3 особа | ручи́тиме | ручи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ручу́ | ручимо́, ручи́м |
| 2 особа | ручи́ш | ручите́ |
| 3 особа | ручи́ть | руча́ть |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ручачи́* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ручи́в | ручи́ли |
| жін. р. | ручи́ла |
| сер. р. | ручи́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ручи́вши |
