| скінчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | скінчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | скінчі́мо, скінчі́м | |
| 2 особа | скінчи́ | скінчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | скінчу́ | скі́нчимо, скі́нчим |
| 2 особа | скі́нчиш | скі́нчите |
| 3 особа | скі́нчить | скі́нчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | скінчи́в | скінчи́ли |
| жін.р. | скінчи́ла | |
| сер.р. | скінчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| скінче́ний | ||
| Безособова форма | ||
| скінче́но | ||
| Дієприслівник | ||
| скінчи́вши | ||