| | |
| скапу́титися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | скапу́титися, скапу́титись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | скапу́тьмося, скапу́тьмось |
| 2 особа | скапу́ться | скапу́тьтеся, скапу́тьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | скапу́чуся, скапу́чусь | скапу́тимося, скапу́тимось, скапу́тимся |
| 2 особа | скапу́тишся | скапу́титеся, скапу́титесь |
| 3 особа | скапу́титься | скапу́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | скапу́тився, скапу́тивсь | скапу́тилися, скапу́тились |
| жін.р. | скапу́тилася, скапу́тилась |
| сер.р. | скапу́тилося, скапу́тилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| скапу́тившись |
