| | |
| солонцюва́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (насичувати ґрунт солями натрію) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | солонцюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | солонцю́ймо |
| 2 особа | солонцю́й | солонцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | солонцюва́тиму | солонцюва́тимемо, солонцюва́тимем |
| 2 особа | солонцюва́тимеш | солонцюва́тимете |
| 3 особа | солонцюва́тиме | солонцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | солонцю́ю | солонцю́ємо, солонцю́єм |
| 2 особа | солонцю́єш | солонцю́єте |
| 3 особа | солонцю́є | солонцю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| солонцю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | солонцюва́в | солонцюва́ли |
| жін. р. | солонцюва́ла |
| сер. р. | солонцюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| солонцьо́ваний |
| Безособова форма |
| солонцьо́вано |
| Дієприслівник |
| солонцюва́вши |
