| спля́чий1 – дієприкметник | ||||
| (від: спа”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | спля́чий | спля́ча | спля́че | спля́чі |
| родовий | спля́чого | спля́чої | спля́чого | спля́чих |
| давальний | спля́чому | спля́чій | спля́чому | спля́чим |
| знахідний | спля́чого, спля́чий | спля́чу | спля́че | спля́чих, спля́чі |
| орудний | спля́чим | спля́чою | спля́чим | спля́чими |
| місцевий | на/у спля́чому, спля́чім | на/у спля́чій | на/у спля́чому, спля́чім | на/у спля́чих |