| | |
| спричини́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (стати причиною чогось) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | спричини́тися, спричини́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | спричині́мося, спричині́мось, спричині́мся |
| 2 особа | спричини́ся, спричини́сь | спричині́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | спричиню́ся, спричиню́сь | спричинимо́ся, спричинимо́сь, спричини́мся |
| 2 особа | спричини́шся | спричините́ся, спричините́сь |
| 3 особа | спричини́ться | спричиня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | спричини́вся, спричини́всь | спричини́лися, спричини́лись |
| жін.р. | спричини́лася, спричини́лась |
| сер.р. | спричини́лося, спричини́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| спричини́вшись |
