| | |
| сульфітува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сульфітува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сульфіту́ймо |
| 2 особа | сульфіту́й | сульфіту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сульфітува́тиму | сульфітува́тимемо, сульфітува́тимем |
| 2 особа | сульфітува́тимеш | сульфітува́тимете |
| 3 особа | сульфітува́тиме | сульфітува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | сульфіту́ю | сульфіту́ємо, сульфіту́єм |
| 2 особа | сульфіту́єш | сульфіту́єте |
| 3 особа | сульфіту́є | сульфіту́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| сульфіту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | сульфітува́в | сульфітува́ли |
| жін. р. | сульфітува́ла |
| сер. р. | сульфітува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| сульфіто́ваний |
| Безособова форма |
| сульфіто́вано |
| Дієприслівник |
| сульфітува́вши |
