| | |
| супрово́дитися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | супрово́дитися, супрово́дитись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | супрово́дьмося, супрово́дьмось |
| 2 особа | супрово́дься | супрово́дьтеся, супрово́дьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | супрово́дитимуся, супрово́дитимусь | супрово́дитимемося, супрово́дитимемось, супрово́дитимемся |
| 2 особа | супрово́дитимешся | супрово́дитиметеся, супрово́дитиметесь |
| 3 особа | супрово́дитиметься | супрово́дитимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | супрово́джуся, супрово́джусь | супрово́димося, супрово́димось, супрово́димся |
| 2 особа | супрово́дишся | супрово́дитеся, супрово́дитесь |
| 3 особа | супрово́диться | супрово́дяться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| супрово́дячись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | супрово́дився, супрово́дивсь | супрово́дилися, супрово́дились |
| жін. р. | супрово́дилася, супрово́дилась |
| сер. р. | супрово́дилося, супрово́дилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| супрово́дившись |
