| торе́ць1 – іменник чоловічого роду | ||
| (поперечний зріз; бокова поверхня; брусок) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | торе́ць | торці́ |
| родовий | торця́ | торці́в |
| давальний | торцю́, торце́ві | торця́м |
| знахідний | торе́ць | торці́ |
| орудний | торце́м | торця́ми |
| місцевий | на/у торці́, торцю́ | на/у торця́х |
| кличний | торцю́* | торці́* |