| торо́чення1 – іменник середнього роду | ||
| (повторення одного й того самого) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | торо́чення | |
| родовий | торо́чення | |
| давальний | торо́ченню | |
| знахідний | торо́чення | |
| орудний | торо́ченням | |
| місцевий | на/у торо́ченні, торо́ченню | |
| кличний | торо́чення* | |
| [розм.] |