| | |
| туля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | туля́тися, туля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | туля́ймося, туля́ймось |
| 2 особа | туля́йся, туля́йсь | туля́йтеся, туля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | туля́тимуся, туля́тимусь | туля́тимемося, туля́тимемось, туля́тимемся |
| 2 особа | туля́тимешся | туля́тиметеся, туля́тиметесь |
| 3 особа | туля́тиметься | туля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | туля́юся, туля́юсь | туля́ємося, туля́ємось, туля́ємся |
| 2 особа | туля́єшся | туля́єтеся, туля́єтесь |
| 3 особа | туля́ється | туля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| туля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | туля́вся, туля́всь | туля́лися, туля́лись |
| жін. р. | туля́лася, туля́лась |
| сер. р. | туля́лося, туля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| туля́вшись |
