| турлу́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | турлу́чний | турлу́чна | турлу́чне | турлу́чні |
| родовий | турлу́чного | турлу́чної | турлу́чного | турлу́чних |
| давальний | турлу́чному | турлу́чній | турлу́чному | турлу́чним |
| знахідний | турлу́чний, турлу́чного | турлу́чну | турлу́чне | турлу́чні, турлу́чних |
| орудний | турлу́чним | турлу́чною | турлу́чним | турлу́чними |
| місцевий | на/у турлу́чному, турлу́чнім | на/у турлу́чній | на/у турлу́чному, турлу́чнім | на/у турлу́чних |