| туро́вий – прикметник | ||||
| (від: тура”) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | туро́вий | туро́ва | туро́ве | туро́ві |
| родовий | туро́вого | туро́вої | туро́вого | туро́вих |
| давальний | туро́вому | туро́вій | туро́вому | туро́вим |
| знахідний | туро́вий | туро́ву | туро́ве | туро́ві |
| орудний | туро́вим | туро́вою | туро́вим | туро́вими |
| місцевий | на/у туро́вому, туро́вім | на/у туро́вій | на/у туро́вому, туро́вім | на/у туро́вих |