| бурла́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | бурла́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | бурла́чмо | |
| 2 особа | бурла́ч | бурла́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | бурла́читиму | бурла́читимемо, бурла́читимем |
| 2 особа | бурла́читимеш | бурла́читимете |
| 3 особа | бурла́читиме | бурла́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | бурла́чу | бурла́чимо, бурла́чим |
| 2 особа | бурла́чиш | бурла́чите |
| 3 особа | бурла́чить | бурла́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| бурла́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | бурла́чив | бурла́чили |
| жін. р. | бурла́чила | |
| сер. р. | бурла́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| бурла́чивши | ||