| бучи́льний1 – прикметник | ||||
| (від: бутити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | бучи́льний | бучи́льна | бучи́льне | бучи́льні |
| родовий | бучи́льного | бучи́льної | бучи́льного | бучи́льних |
| давальний | бучи́льному | бучи́льній | бучи́льному | бучи́льним |
| знахідний | бучи́льний | бучи́льну | бучи́льне | бучи́льні |
| орудний | бучи́льним | бучи́льною | бучи́льним | бучи́льними |
| місцевий | на/у бучи́льному, бучи́льнім | на/у бучи́льній | на/у бучи́льному, бучи́льнім | на/у бучи́льних |
| [техн.] | ||||