| в’ю́чений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | в’ю́чений | в’ю́чена | в’ю́чене | в’ю́чені |
| родовий | в’ю́ченого | в’ю́ченої | в’ю́ченого | в’ю́чених |
| давальний | в’ю́ченому | в’ю́ченій | в’ю́ченому | в’ю́ченим |
| знахідний | в’ю́чений, в’ю́ченого | в’ю́чену | в’ю́чене | в’ю́чені, в’ю́чених |
| орудний | в’ю́ченим | в’ю́ченою | в’ю́ченим | в’ю́ченими |
| місцевий | на/у в’ю́ченому, в’ю́ченім | на/у в’ю́ченій | на/у в’ю́ченому, в’ю́ченім | на/у в’ю́чених |