| | |
| в’ю́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | в’ю́читися, в’ю́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | в’ю́чмося, в’ю́чмось |
| 2 особа | в’ю́чся | в’ю́чтеся, в’ю́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | в’ю́читимуся, в’ю́читимусь | в’ю́читимемося, в’ю́читимемось, в’ю́читимемся |
| 2 особа | в’ю́читимешся | в’ю́читиметеся, в’ю́читиметесь |
| 3 особа | в’ю́читиметься | в’ю́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | в’ю́чуся, в’ю́чусь | в’ю́чимося, в’ю́чимось, в’ю́чимся |
| 2 особа | в’ю́чишся | в’ю́читеся, в’ю́читесь |
| 3 особа | в’ю́читься | в’ю́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| в’ю́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | в’ю́чився, в’ю́чивсь | в’ю́чилися, в’ю́чились |
| жін. р. | в’ю́чилася, в’ю́чилась |
| сер. р. | в’ю́чилося, в’ю́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| в’ю́чившись |
