| в’ю́читися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | в’ю́читися, в’ю́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | в’ю́чмося, в’ю́чмось | |
| 2 особа | в’ю́чся | в’ю́чтеся, в’ю́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | в’ю́читимуся, в’ю́читимусь | в’ю́читимемося, в’ю́читимемось, в’ю́читимемся |
| 2 особа | в’ю́читимешся | в’ю́читиметеся, в’ю́читиметесь |
| 3 особа | в’ю́читиметься | в’ю́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | в’ю́чуся, в’ю́чусь | в’ю́чимося, в’ю́чимось, в’ю́чимся |
| 2 особа | в’ю́чишся | в’ю́читеся, в’ю́читесь |
| 3 особа | в’ю́читься | в’ю́чаться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| в’ю́чачись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | в’ю́чився, в’ю́чивсь | в’ю́чилися, в’ю́чились |
| жін. р. | в’ю́чилася, в’ю́чилась | |
| сер. р. | в’ю́чилося, в’ю́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| в’ю́чившись | ||