| в’я́лений1 – дієприкметник | ||||
| (від: в’ялити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | в’я́лений | в’я́лена | в’я́лене | в’я́лені |
| родовий | в’я́леного | в’я́леної | в’я́леного | в’я́лених |
| давальний | в’я́леному | в’я́леній | в’я́леному | в’я́леним |
| знахідний | в’я́лений, в’я́леного | в’я́лену | в’я́лене | в’я́лені, в’я́лених |
| орудний | в’я́леним | в’я́леною | в’я́леним | в’я́леними |
| місцевий | на/у в’я́леному, в’я́ленім | на/у в’я́леній | на/у в’я́леному, в’я́ленім | на/у в’я́лених |