| | |
| вівча́рити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вівча́рити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вівча́рмо |
| 2 особа | вівча́р | вівча́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вівча́ритиму | вівча́ритимемо, вівча́ритимем |
| 2 особа | вівча́ритимеш | вівча́ритимете |
| 3 особа | вівча́ритиме | вівча́ритимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вівча́рю | вівча́римо, вівча́рим |
| 2 особа | вівча́риш | вівча́рите |
| 3 особа | вівча́рить | вівча́рять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вівча́рячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вівча́рив | вівча́рили |
| жін. р. | вівча́рила |
| сер. р. | вівча́рило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вівча́ривши |
