| | |
| відби́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відби́тися, відби́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відби́ймося, відби́ймось |
| 2 особа | відби́йся | відби́йтеся, відби́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відіб’ю́ся, відіб’ю́сь | відіб’ємо́ся, відіб’ємо́сь, відіб’є́мся |
| 2 особа | відіб’є́шся | відіб’єте́ся, відіб’єте́сь |
| 3 особа | відіб’є́ться | відіб’ю́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відби́вся, відби́всь | відби́лися, відби́лись |
| жін.р. | відби́лася, відби́лась |
| сер.р. | відби́лося, відби́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відби́вшись |
