| | |
| відблука́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (відійти від тих, з ким був разом) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відблука́тися, відблука́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відблука́ймося, відблука́ймось |
| 2 особа | відблука́йся, відблука́йсь | відблука́йтеся, відблука́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відблука́юся, відблука́юсь | відблука́ємося, відблука́ємось, відблука́ємся |
| 2 особа | відблука́єшся | відблука́єтеся, відблука́єтесь |
| 3 особа | відблука́ється | відблука́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відблука́вся, відблука́всь | відблука́лися, відблука́лись |
| жін.р. | відблука́лася, відблука́лась |
| сер.р. | відблука́лося, відблука́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відблука́вшись |
| | |
| [діал.] | | |
