| подуши́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (умертвити багатьох; душити якийсь час) | ||
| Інфінітив | подуши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | подуші́мо, подуші́м | |
| 2 особа | подуши́ | подуші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | подушу́ | поду́шимо, поду́шим |
| 2 особа | поду́шиш | поду́шите |
| 3 особа | поду́шить | поду́шать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | подуши́в | подуши́ли |
| жін.р. | подуши́ла | |
| сер.р. | подуши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| поду́шений | ||
| Безособова форма | ||
| поду́шено | ||
| Дієприслівник | ||
| подуши́вши | ||