| | |
| відгу́кувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відгу́кувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відгу́куймо |
| 2 особа | відгу́куй | відгу́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відгу́куватиму | відгу́куватимемо, відгу́куватимем |
| 2 особа | відгу́куватимеш | відгу́куватимете |
| 3 особа | відгу́куватиме | відгу́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відгу́кую | відгу́куємо, відгу́куєм |
| 2 особа | відгу́куєш | відгу́куєте |
| 3 особа | відгу́кує | відгу́кують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| відгу́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відгу́кував | відгу́кували |
| жін. р. | відгу́кувала |
| сер. р. | відгу́кувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відгу́кувавши |
| | |
| [розм.] | | |
