| | |
| поклони́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (вклонитися; пошанувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поклони́тися, поклони́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поклоні́мося, поклоні́мось, поклоні́мся |
| 2 особа | поклони́ся, поклони́сь | поклоні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поклоню́ся, поклоню́сь | покло́нимося, покло́нимось, покло́нимся |
| 2 особа | покло́нишся | покло́нитеся, покло́нитесь |
| 3 особа | покло́ниться | покло́няться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | поклони́вся, поклони́всь | поклони́лися, поклони́лись |
| жін.р. | поклони́лася, поклони́лась |
| сер.р. | поклони́лося, поклони́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| поклони́вшись |
