| | |
| покріпи́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (кріпитися якийсь час) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | покріпи́тися, покріпи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | покріпі́мося, покріпі́мось, покріпі́мся |
| 2 особа | покріпи́ся, покріпи́сь | покріпі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | покріплю́ся, покріплю́сь | покрі́пимося, покрі́пимось, покрі́пимся |
| 2 особа | покрі́пишся | покрі́питеся, покрі́питесь |
| 3 особа | покрі́питься | покрі́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | покріпи́вся, покріпи́всь | покріпи́лися, покріпи́лись |
| жін.р. | покріпи́лася, покріпи́лась |
| сер.р. | покріпи́лося, покріпи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| покріпи́вшись |
