| поло́нений – дієприкметник | ||||
| (від: полони”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | поло́нений | поло́нена | поло́нене | поло́нені |
| родовий | поло́неного | поло́неної | поло́неного | поло́нених |
| давальний | поло́неному | поло́неній | поло́неному | поло́неним |
| знахідний | поло́нений, поло́неного | поло́нену | поло́нене | поло́нені, поло́нених |
| орудний | поло́неним | поло́неною | поло́неним | поло́неними |
| місцевий | на/у поло́неному, поло́ненім | на/у поло́неній | на/у поло́неному, поло́ненім | на/у поло́нених |