| помая́чи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (маячити якийсь час) | ||
| Інфінітив | помая́чи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | помая́чмо, помаячі́мо | |
| 2 особа | помая́ч, помаячи́ | помая́чте, помаячі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | помая́чу́ | помая́чимо́, помая́чи́м |
| 2 особа | помая́чи́ш | помая́чите́ |
| 3 особа | помая́чи́ть | помая́ча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | помая́чи́в | помая́чи́ли |
| жін.р. | помая́чи́ла | |
| сер.р. | помая́чи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| помая́чи́вши | ||